Села і маленькі міста, яким по 700-800 років… Туди давно вже прийшла цивілізація, яка не вимірюється потужністю радіосигналу мобільного зв’язку. У неї свій зв’язок між сторіччями.
Чарівні різнокольорові дерева, симфонічний голос водоспадів, білий туман повільно лягає на гори… Природа, яка наче десь у паралельному вимірі. Ти потрапляєш туди і на мить розумієш, що ти її частина у дуже маленькому проміжку часу.
“Тече вода, тече бистра,
А куди – не знає,
Поміж гори, в світ широкий
Тече, не вертає…” –
іноді чудова пісня Івасюка починала звучати у мене в голові…