“Повези мене туди, де природа сама,
Повези мене за місто, де асфальту нема…
Повези мене туди, де зелена трава
Повези, повези, старенький трамвай…”
Концерт Піккардійської терції в Дніпрі. У мене було відчуття, що я наче в кіно двилюся на своє життя. Від веселих студентських років, походів, гір та скал до дорослого життя, майдану, війни…. З першої ноти “Плине кача в води сині…” зал піднявся. Здавалося, що переживаєш все, що відбувалося там, на сході, в АТО… вишки, мачти, ретрікі, знову і знову – наші загиблі побратими…
Деякі пісні зал співав разом із вокалістами. Цікаво, що глядачі доволі точно інтонували, наче теж готувалися до концерту. Все ж таки Піккардійська терція – це великий пласт української та європейської музики та культури.