У «Фонд оборони країни» завітав журналіст з Іспанії Хосе Хіменес Гонсалес
Голова правління «Фонду» Павло Хазан поспілкувався з іспанським журналістом Хосе Хіменес Гонсалес. Хосе приїхав в Україну власним коштом, аби побачити реальну ситуацію, поспілкуватись з українцями і розповісти жителям своєї країни про іншу Україну – справжню, відмінну від тієї, яку показують ЗМІ крізь призму кремлівської пропаганди.
Так співпало, що того вечора у «Фонді» були збори Волонтерів, які чергують на залізничному Вокзалі у «Місці відпочинку бійців», Хосе мав нагоду поспілкуватись з ними, розпитати про все. «Певно, у кожної з Вас є хтось там, на війні?» Таким було його перше питання до дівчат. «Ні, ніхто з моїх родичів не воює, але всі, хто захищає сьогодні нашу Батьківщину – свої! Там немає чужих», – говорить Катерина. «Я пішла чергувати на Вокзал для того, аби наші Захисники знали, що є ті, кому за них болить серце, що ми їх чекаємо і молимось за них» – розповідає Муся.
Далі Хосе спілкувався з Павлом, його цікавило все: і як починався волонтерський рух в Україні, і що змінилось за рік війни, і які проекти вдалось втілити в життя волонтерам «Фонду», і як налаштовані українці сьогодні, і яка ситуація на лінії фронту. Павло розповів йому про Окремий підрозділ спец.зв’язку, який був створений на базі «Фонду» і став одним з перших у розгортанні цифрового захищеного зв’язку по всій лінії фронту, про найбільші проекти «Фонду» в усіх напрямках. Про те, як наші волонтери-лікарі виїжджають на лінію фронту, аби провести тренінги з тактичної медицини та забезпечити бійців індивідуальними аптечками; а волонтери ночами складають ці аптечки.
Почуте вражало гостя з Іспанії, він ніяк не міг зрозуміти: чому волонтерам, простим людям, яким не байдужа доля їх країни, все вдається краще, ніж на державному рівні? Відповідь на це питання була тією реальністю, яка засмутила нашого гостя: бо тут, у волонтерських організаціях ніхто не краде кошти, бо є прозора звітність і реальні дії.
Вдома Хосе працює директором IT компанії, а журналістика – покликання душі, він був в Іраку та Ірані під час війни, завжди хотів показати людям реальність, справжність ситуації. Саме це і привело його в Україну – бажання зробити ковток реальності і взяти її з собою, щоб показати вдома.
