Павло Хазан передав до музею Холокосту бінокль, що пройшов 2 війни
Голова правління «Фонду оборони країни» Павло Хазан передав до музею Холокосту сімейну реліквію – німецький бінокль, що пройшов 2 війни.
Павло поділився історією бінокля.
Дід Павла – старший лейтенант Борис Хазан пішов добровольцем в армію одразу після захисту Диплому – на другий день війни. У серпні-вересні 1943 року Дивізія, де служив Борис Мусійович, брала активну участь у Смоленській наступальній операції. Бої були запеклими і нещадними, переходили в рукопашні. Саме в одному з таких боїв старший лейтенант Борис Хазан, разом з товаришами захопили ділянку ворожого укріплення. Вдалось захопити полонених, серед яких був німецький гауптман. Полонений капітан простягнув Борису свій бінокль і сказав: «Не пройшло і двох років, як я розглядав крізь нього Москву». «Впевнений, що не мине і двох років, як я розглядатиму крізь нього Берлін»,- відповів Борис.
Вже у квітні 1945 року командир полкової артилерії капітан Борис Хазан розглядав Берлін крізь цейсівський бінокль.
Пройшли роки, бінокль став предметом цікавих розповідей і сімейною реліквією, але війна знову прийшла в Україну. І тепер вже онук Бориса Хазана – старший лейтенант запасу Павло Хазан став на захист рідної землі. З перших днів війни, у травні 2014 року Павло Хазан організував добровольчий підрозділ зв’язківців. Відразу, в першу ж поїздку на фронт, Павло взяв з собою бінокль свого діда, крізь нього він дивився на Маріуполь, Сєдово, Обрив, Мар’янку, десятки інших міст, містечок , сіл, блок-постів та легендарний Донецький аеропорт.
«Окремий підрозділ спец.зв’язку», яким командує Павло Хазан став одним з перших у розгортанні цифрового захищеного зв’язку по всій лінії фронту. Бійці ЗСУ, добровольчі підрозділи, силових структури, – були забезпечені сучасними, захищеними засобами зв’язку.
«Слід зауважити, що це не перший подарунок Павла Хазана в музей Холокосту, раніше він передав сюди солдатський ремінь свого діда, такі поступки – керовані серцем» – говорить директор музею Ігор Щупак.
